31 грудня, 2020

#Розвиваємось

 Ритуал Прощання з роком, що минає

(вмостіться зручненько)


 
Просто візьміть клубок ниток. Будь-яких. Будь-якого кольору.

Просто залишіться на самоті.

Просто закрийте очі. Нехай ваш погляд блукає в найвіддаленіших куточках душі.

Просто візьміть кінець нитки. Він буде початком року, що минає.

Просто перенесіться туди, в той час, рік тому.

А після просто почніть намотувати нитку в новий клубок.

Намотуйте і згадуйте весь минулий рік. Слухайте. Будьте чуйні і уважні до себе. Не зупиняйте рух. Моток за мотком, день за днем. Місяць за місяцем ...

#ЦеЦікаво

 Чому варто витрачати час на творчі хобі

Сьогодні креативність стає все більш затребуваною якістю далеко за межами мистецтва. Крім того, що роботодавці націлені на кандидатів, які можуть генерувати та реалізовувати оригінальні ідеї, також дослідження показують, що креативність може підвищити продуктивність праці, й покращити фізичне та психічне самопочуття.

Але спочатку важливо дати визначення терміну "креативність". Стенфордський професор і психіатр Маніш Саггар зазначає, що, хоча креативність "дуже важко визначити, не кажучи вже про її вимірювання", наукова спільнота здебільшого погодилась на простому визначенні: щось креативне — будь то ідея, рішення, продукт чи процес — повинно бути як оригінальним, так і корисним. Також необхідно підкреслити, що креативність не завжди стосується мистецтва — це важливо для математики, науки, бізнесу та безлічі інших галузей.

Позитивний вплив арт-терапії на психічне здоров’я широко підтримується багатьма спеціалістами, і численні дослідження вказують, що процес створення мистецтва сприяє поліпшенню функції мозку і може бути корисним для профілактики та полегшення деменції та хвороби Альцгеймера. Зв'язок між когнітивною функцією та креативністю також було доведено дослідженням 2009 року про замальовки, яке підтвердило що люди, які малюють під час розмов телефоном, на 29% краще запам'ятовують інформацію, ніж ті, хто цього не робить. А звіт Adobe “State of Create: 2016”, в ході якого було опитано 5000 дорослих у п'яти країнах, виявив що компанії, які інвестують у творчість, на 78% частіше помічають "збільшення продуктивності праці".

Творчій досуг також сприяє поліпшенню настрою. Дослідження 2013 року, в якому було опитано близько 3500 в'язальниць, виявило "значну залежність між частотою в'язання та відчуттям спокою та щастя". В’язання — це лише одна з кількох видів діяльності, які ми робимо своїми руками, пов’язані з сублімацією — процесом, завдяки якому ми можемо перевести негативні почуття чи емоції в позитивні.

Якщо ви вирішити знайти собі креативне хобі підходьте до цього з терпінням. Згадайте, що вас надихало в дитинстві, напевно, все ще любите це робити, але забули про цю веселу активність, коли стали дорослим.

Більше про вплив креативності на повсякденне життя та можливості впровадження творчого хобі у свій розклад можна знайти за посиланням.

#Розвиваємось

 15 способів зберегти позитивне мислення у складних ситуаціях

Оберіть той спосіб, який допоможе вам зберігати спокій та тверезий розум:


1. Ніколи не відповідайте, якщо ви роздратовані. Спершу заспокойтеся.

2. Як перший крок до спокою, зробіть глибокий вдих.

3. Розмовляйте м’яко, щоб зменшити гостроту ситуації.

4. Зрозумійте, що всередині кожної важкої ситуації є свої можливості.

5. Сприймайте те, що говорять довколишні, як щось корисне, що допоможе вам вдосконалити себе.

6. Ігноруйте інформацію, яка несе в собі лише негатив.

7. Дотримуйтесь позитивної думки про людину. Вам можуть не подобатись її висловлювання або вчинки, але це не означає, що ви ненавидите її особисто.

8. Усвідомте, що ваші негативні почуття приносять біль лише вам, а не кривдникові. Тому для вас безглуздо мати негативні емоції.

9. Якщо ви зробили помилку, зізнайтеся в цьому відкрито.

10. Пам’ятайте, що той, хто помиляється гідний більшої поваги, ніж той, хто нічого не робить.

11. Читайте книги, слухайте музику, робіть все те, що робить ваше життя кращим.

12. Поговоріть з тим, хто вас підтримує.

13. Читайте позитивні ресурси в мережі, які ймовірно наштовхнуть вас на розважливі роздуми.

14. Відносьтеся до негативних ситуацій як до тренувань вашої витривалості й життєздатності в реальному житті.

15. Пам’ятайте, що ви не зможете догодити всім й бути для всіх зрозумілим. Дозвольте деяким людям просто пройти повз.

Приділяйте увагу тим людям з якими ви можете позитивно взаємодіяти.

Джерело

Останній день року


31 грудня – особливий день, коли потрібно правильно «закрити» рік. В останній  день року можна навіть змінити свою долю! – Українці СьогодніОтже, рік має властивості коли-небудь таки закінчуватися і останній день року, що минає в історію, може стати одним з найцікавіших днів у цьому році. Не секрет, що більшість з нас саме в цей унікальний день знаходяться в якомусь передчутті чогось доленосного і яскравого, підводять підсумки і впритул зайняті підготовкою до події, яка очікує нас на рубежі, між 23:59:59 і перших секунд року Нового.
Що можна побажати всім нам у цей Останній День, колись Нового, але вже так знайомого для нас року? Обов’язково і ліпше - не метушитися! Кожен день сповнений сенсу і багатий на найрізноманітніші події. Зізнайтеся - далеко не завжди ми це помічаємо. Будьте спокійні, зважені, і звичайно ж радісні! Нехай печалі минулого залишаться в минулому, і життя подарує вам безліч нових приводів не сумувати. Додасть сил, додасть настрою, обов’язково внесе ясність і поставить перед вами нові цікаві цілі. У цей День для всіх нас приготований принаймні один подарунок - унікальне чудо і явище, рубіж, коли рік приходить на зміну року, коли відбувається щось життєствердне і підбадьорююче для всіх нас, що закликає нас рухатися далі, не зупинятися на досягнутому і прагнути до кращого. Бажаємо вам бути уважними і будьте обережні, щоб не упустити цей момент. З наступаючим Вас! Ваших друзів і знайомих! Ваших близьких і родичів! Зі святом!

29 грудня, 2020

#РесурсніАктивності

 У пошуках щастя. 

П'ять психологічних концепцій, що допоможуть покращити життя

Люди в усьому світі прагнуть щастя. З огляду на це ми вирішуємо, як облаштувати побут, прикрасити будинок, скільки часу приділяти роботі та чим займатися на вихідних. Але інколи важко вибирати цей шлях самостійно. Навколо пошуків щастя створюються цілі концепції та системи, з якими ми ознайомимось детальніше. Сподіваємося, що за допомогою цього списку ви зможете обрати концепцію до вподоби та почати змінювати своє життя вже сьогодні.

Хюґе. Данське мистецтво щастя

Данія вже давно опиняється на перших місцях у рейтингу країн з найщасливішими жителями, тому насамперед звернімося до їхньої класичної концепції під назвою "хюґе". Сам термін з'явився у данській писемності десь у XIX столітті та перекладається як "добробут", "комфорт", "затишок". Раніше ним описували виключно данський стиль життя, але сьогодні звернутись до цієї концепції можуть усі охочі.

Є вісім головних заповідей хюґе:

  • зробити будинок або офіс затишним;
  • приймати у себе гостей;
  • смачно їсти та готувати з радістю;
  • дотримуватись активного способу життя;
  • вдягати зручний одяг;
  • отримувати задоволення від простих радощів;
  • займатись улюбленим хобі;
  • мати почуття міри.

Хюґе – це щастя в дрібницях, талант перебувати у моменті, зберігати спокій та отримувати задоволення від звичайних речей. Покрокової інструкції, як жити у стилі хюґе, не існує, але головне – налаштуватися на відповідний настрій. Зрештою, гуляти з собакою, слухати дощ за вікном, пекти печиво, балакати з друзями, загортатися в плед – це і є хюґе.


Лагом. Шведські секрети щасливого життя

Швецію часто зображують як зразкову країну, розвинену одночасно як у культурному, так і в економічному сенсі. Можливо, що і за високий рівень соціального забезпечення та якості життя варто дякувати концепції під назвою "лагом"?

Лагом – це не лише спосіб життя, а й ціла філософія, про яку шведи дізнаються та починають використовувати ще з дитинства. Термін перекладається як "ні багато ні мало – достатньо", тож легко здогадатися, що головним її інгредієнтом є помірність. Коли ти ні в чому не маєш потреби й не бажаєш більше, ніж слід.

Філософію лагом можна застосувати до будь-якої сфери життя. Наприклад, одягу, їжі, роботи, веселощів і вільного часу не повинно бути забагато або замало. Не ставте питання: "Чи може бути краще?", якщо краще спробувати зрозуміти: "А чи достатньо мені цього?".

Ключові принципи лагом:

  • прагнути до поміркованості в усьому, особливо це стосується їжі;
  • відмовитися від показної розкоші та всього зайвого;
  • купувати якісні речі, які слугуватимуть довго;
  • вибирати натуральність в одязі й меблях;
  • піклуватися про навколишнє середовище.


Як кажуть шведи: "Не потрібно гнатися за щастям – потрібно бути задоволеними, а щастя прийде разом з відчуттям, що у тебе все є".


Ніксен, філософія бездіяльності з Голландії

За рівнем нервових розладів (безсоння, вигорання, втрата апетиту тощо) голландці попереду всієї Європи. Тому філософія бездіяльності під назвою "ніксен", перш за все, спрямована на зниження рівня стресу. Головне правило цієї концепції полягає у тому, що деякими речами варто займатися просто так, більше звертаючи увагу на процес, ніж на результат.

Це є цілком зрозумілою реакцією на хаотичні прояви сучасної культури, яка змушує нас бути постійно активними, стежити за всіма новинами та відвідувати цікаві події. Тому спостерігати, як падає дощ за вікном, переслухувати музичні альбоми улюбленого виконавця, безцільно гуляти вулицями – усе це підходить для прихильників ніксен.

Голландці намагаються балансувати між зайнятістю та відпочинком. Знати міру, бути продуктивними, не стомлюватись занадто, але й не лінуватися. Філософія ніксен передбачає, що ви нарешті витратите час на щось марне, але не будете відчувати за це провину.

Враховуючи світові психологічні тенденції, "нічого-не-роблення" дедалі частіше отримує визнання від медичної спільноти та сприймається як ефективний метод боротьби зі стресом. Окремий плюс, що для ніксену вам нічого не потрібно, крім, власне, себе (хоча для деяких не робити нічого виявиться неабияким випробуванням).


Люди звикли бути постійно зайнятими, тому психологи радять боротися з почуттям дискомфорту від бездіяльності за допомогою щоденних практик – і постійно збільшувати тривалість "сеансу" ніксен. І, наостанок, не бійтеся нічого не робити, дозвольте життю відбуватися з вами та хоча б на деякий час позбудьтеся переживань.


Вабі-сабі, японське прийняття недосконалості

Історія філософії вабі-сабі починається з... посуду. З XIV століття японці почали знаходити романтичні риси у вимушеній простоті життя і приймати зовнішню красу звичайних речей з усіма їхніми недоліками. Одним із перших це відчув майстер чайних церемоній Мурат Сюко, який відмовився від порцеляни на користь горняток сільських ремісників.

Цю техніку складно назвати стратегією для покращення життя у звичному розумінні. Вабі-сабі нагадує естетичний спосіб дивитися на світ під іншим кутом. Красу можна знайти в усьому: в потертому дереві віконної рами, жовтому листі, тріщинах на посуді, у тому, як стирчить нитка з сорочки – і навіть у власних шрамах або зморшках на обличчі.

Досягти просвітлення допоможе знання засад вабі-сабі:

  • шукати приховану красу – означає звертати увагу на недосконалості;
  • вчитись розрізняти емоції та насолоджуватися кожною з них;
  • обирати в житті те, що дарує щастя.

Простою мовою: ніщо не вічне, не досконале та не завершене. Щоб впровадити вабі-сабі у повсякденне життя, потрібні спокійний розум, сміливість для самопізнання та готовність приймати речі такими, якими вони є.


Ікіґай, мистецтво жити тут і зараз

Філософія "ікіґай" (що перекладається як "сенс життя") допомагає знайти власне призначення в житті й водночас почати отримувати задоволення від повсякденних справ, помічати красу навколишнього світу та жити в душевній гармонії. Знання свого ікіґай допоможе знайти відповіді на запитання "що я тут роблю, навіщо живу і що робить мене щасливим?".

Досягти ікіґай допоможуть кілька правил:

  • починати з невеликих змін, які поступово поліпшать життя;
  • прийняти себе;
  • знайти гармонію та стійкість;
  • радіти дрібницям;
  • бути тут і зараз, замість озиратися в минуле або думати тільки про майбутнє.

Головна мета цієї концепції – не прагнення до успіху, а самопізнання у пошуках улюбленої справи, яке зможе подарувати вам відчуття значущості та задоволення життям. Чогось схожого – концепції під назвою "сродна праця" – дотримувався український філософ Григорій Сковорода.


28 грудня, 2020

#ОнлайнІнформуванняПедагогам

 Чути себе: як боротись з професійним вигоранням

Тема професійного вигорання вчителів стосується особливо. Вони щодня стикаються з високою емоційною напругою. Як себе захистити та як боротися з вигоранням, яке вже дало про себе знати? Про це ми поговорили з Юлією Чаплинською, старшим науковим співробітником Інституту соціальної та політичної психології України, яка разом з колегами працює на профілактику вигорання у вчителів.

У всьому винна перевтома

Вигорання – це реакція людини на хронічну втому. Вона починає негативно ставитись до роботи та предмету своєї професійної діяльності, у неї знижується самооцінка.

Це захисний механізм організму, який часто не усвідомлюється. Він виникає, коли у нас на роботі стреси, і ми не можемо з ними впоратись. Ми не відпочиваємо, накопичуємо негатив і щоб якось з ним впоратись, людина перестає відчувати.

Професійне вигорання – це тема всіх, хто працює в соціальній сфері: вчителів, психологів, медиків. Симптоми в них одні, але проявлятись можуть по-різному. У вчителів це черствість, загнаність у певні рамки. Це проявляється в тому, що вчитель не змінює програму, яку вичитує з року на рік, бо в нього пропадають внутрішня творчість, бажання розвиватись, бути ширшим, давати більше дітям. У нього постійна втома на фізичному та емоційному рівнях. Вчитель перестає горіти своїм предметом. Він у ньому не зацікавлений, тому не зацікавлені і діти. Він приходить додому і відчуває, що хоче лягти на диван і більше нічого не робити.

Але може розвиватись і надвідповідальність: це все на моїх плечах, я мушу це зробити, на мене покладається керівництво. Батьки, діти та керівництво багато очікують від вчителів, вони все несуть на своїх плечах і не можуть видихнути.

Вигоранню піддаються не тільки люди зі стажем. Серед молодих вчителів є відсоток таких, які швиденько вигорають і знаходять собі іншу роботу. Такий вчитель приходить у школу і розуміє, що діти його не слухають. Він або розповідає нецікаво, або не впевнений у собі, а діти це відчувають. Якщо він не реагує на дітей, а просто хоче їх контролювати (сядьте рівно, не перемовляйтеся, слухайте тільки мене), вони в цих жорстких рамках починають бунтувати– дражнити, не приходити на його заняття, не робити домашні завдання. І для нього це завжди удар по професійній ідентичності.

Або стикається з темою, яку він не вчив, але в ній треба розбиратись. А в нього не завжди є на це час. Тому він готує її не дуже якісно, з його погляду. Воно може бути й класно, але в нього є певні вимоги до себе. І виходить: тут стрес, тут стрес – а цю напругу він ніде не випускає.

У результаті таких стресів у людини може розвинутись негативне сприйняття світу: все погано, ніякого позитиву в принципі не буває, усі люди злі, підлі, вас завжди надурять. Це стає життєвою позицією. Ти розумієш, що нема в цієї людини жодної радості в житті. Вона собі їх не дозволяє.

Стадії вигорання

Перша стадія. Напруга

Це адаптація до професійних вимог, коли вчителю дають певну зону відповідальності, але його навичок недостатньо. Є два варіанти: він або розширює свої навички (позитивна внутрішня мотивація), або каже, що не зможе. У другому випадку це – перший дзвіночок, що він прямує не в тому напрямку. На цій стадії в людини може коливатися самооцінка – від варіанту “я нічого не вмію” до “я все можу”. Але частіше проявляється “я нічого не вмію”. Можуть бути проекції про те, що інші думають, що ви не професіонал. Інші можуть так і не думати, але є внутрішня позиція. Часто в таких випадках вчителі не хвалять дітей: я себе не можу похвалити, тому й інших. Можуть з’явитися відчуття загнаності в клітку, тривожність, апатія або легка депресія.

Друга стадія. Резистенція

Вчитель відчуває сильний стрес. Це ситуації, які він не може конструктивно подолати. Наприклад, за два тижні треба зробити річний план, а він ніяк не встигає. І директор постійно запитує: “Ну, що, вже зробили?”. Це за два тижні виснажує вчителя більше, ніж він виснажився би за рік. Дві стадії складаються до купи, і людина вже думає: “У мене недостатньо компетенції, ще й постійно грузять”.

Тоді з’являються неадекватне реагування на певні події в житті (наприклад, безпричинна агресивність), емоційно-моральна дезорієнтація (можуть з’являтись любимчики, а до інших дітей – упереджене ставлення), знехтування професійними обов’язками. Часто знижується рівень емоцій, тобто вчитель не емпатує. Дитина приходить до нього і просить не ставити двійку, обіцяє вивчити, а у вчителя вже є упереджене ставлення – та що ти можеш?

Через обмеження своїх емоцій може виникати прискіпливість до деталей – щоб жодної помарочки не було на полях, щоб зробили тільки за інструкцією, ні кроку в бік. Це ригідна позиція – не давати творчості. Творчість – це завжди емоції, і вони зазвичай позитивні. А якщо людина забороняє собі емоції, то забороняє і творчість.

Третя стадія. Виснаження

До ознак двох інших стадій додаються психо-фізіологічні реакції. Вчитель починає часто хворіти, у нього щось болить. Це психосоматика, коли хвороба є виправданням, чого я на ту роботу не можу йти. Плюс – коли людина не дозволяє собі паузи, це робить за неї організм. Він виснажується і стає чуттєвим до вірусів, застуд. Це можуть бути хвороби, які заженуть у ліжко не на тиждень, а набагато більше.

Перша думка вчителя зранку – “я не хочу туди йти, не хочу бачити цих дітей”. Але треба. Відбувається ще більша емоційна відстороненість від інших людей. Ця стадія вже конкретна: або треба йти у відпустку, або змінювати роботу.

В останню стадію люди себе заганяють. Вже на першій і другій ви відчуваєте, що вам погано. Але люди просто відмахуються: я ще потерплю, тут треба наздогнати. Зазвичай так відбувається через гроші. Я вже відчуваю, що не хочу цього, але керівництво сказало “треба”.

Це загальні сипмтоми. Може бути набір двох-трьох. І це вже дзвоник. Та є психологічні та педагогічні методики, які діагностують емоційне вигорання. Наприклад, можна пройти спеціальний тест.

 

Як боротися з вигоранням


Розслаблення

Я завжди раджу: посидіть у ванній, щоб тіло розслабилось, займайтесь спортом. Це ж не тільки емоційне, але й тілесне. Вчитель коли напружується, у нього кам’яніють плечі, болять шия, ноги. Треба робити собі масажі на руках, ногах. Можна слухати музику, тому що вона вирівнює емоції і дає заряд бадьорості, гуляти вечорами. Але вчителі мені кажуть: “У нас домашні завдання, контрольні, коли то відпочивати?”. Та треба знаходити час і для себе.


Не забувати про “хочу”

Треба пам’ятати, що емоційне вигорання з’являється, бо люди забувають про власні потреби. Про те, що їм потрібно не тільки їсти, пити і працювати, а є якісь задоволення від життя. Можна намалювати схему ваших справ, розділивши їх на “треба” і “хочу”. Коли в колонці “треба” багато всього, а в “хочу” – мало, то тут буде емоційне вигорання. Коли в нас ці категорії розділяються десь 50 на 50, нічого не буде. У вас у житті буде баланс. А емоційне вигорання відбувається, коли баланс порушений.

Піти у відпустку

Я уявляю емоційну сферу людини у вигляді глечика. Вигорання – це коли її позитивні емоції зменшуються, їх лишається зовсім трішки на дні. І коли вона йде у відпустку, то має цей глечик наповнити.

Але баланс можна тримати постійно. Ви щось віддаєте з цього глечика, але зразу його наповнюєте. Тиждень напружено відпрацювали – а на вихідні поїхали в ліс. І у вас знов є наснага.


Пробувати отримувати задоволення від роботи

Є дуже особливі люди, які себе налаштовують, що їм хочеться те, що треба робити. Наприклад, керівництво вирішило, що треба прочитати учням лекцію з медіаарту – які є новітні види мистецтва. На підготовку потрібно виділити час, але ці люди знають, що їм буде цікаво, бо вони будуть рости професійно, плюс – дітям буде корисно, і вони потім будуть вдячні. Так треба шукати позитив у будь-якій ситуації.

Або так: читаєте хорошу книжку і потім кажете дітям: “Давайте її разом прочитаємо і обговоримо”. Це буде цікаво і вам, і дітям. Школи, з якими співпрацює Інститут соціальної та політичної психології, займаються медіаосвітою та ведуть медіаклуби. Часто мені вчителі кажуть, що для них ресурсом є дивитися з дітьми фільми. Не блокбастери, а ті, про які можна подумати і щось з них взяти. І коли вони з дітьми це обговорюють, відчувають позитив, що підштовхують їх до роздумів, висновків. Їм приємно бачити, як їхня глибина розширюється. Вони не просто знають якийсь предмет, а по-іншому думають, сприймають світ, і ти до цього доклав руку.

Тайм-менеджмент

Одна з причин емоційного вигорання – те, що людина не може побудувати свій тайм-менеджмент. Тому мені подобається матриця Ейзенхауера. Потрібно розділи справи на важливі на найближче майбутнє, важливі на далеке, не такі важливі і ті, що можна взагалі відкласти. Ця матриця дозволяє вчителям збудувати плани та розподілити завдання. Тоді у вас між “треба” і “хочу” буде баланс.


Збережіть цю картинку собі та заглядайте туди кожен раз, коли відчуєте втому.

Вікторія Топол,

“Нова українська школа”


26 грудня, 2020

День подарунків


День подарунків відзначається 26грудня 2020 року ⋆ Картинки, листівки,  привітанняУсім нам дуже подобається отримувати всілякі приємні подарунки. Це справжній сюрприз, коли гублячись у здогадах ми отримуємо щось зовсім несподіване, але в глибині душі лише крадькома окреслене в наших добрих надіях і мріях, що приносить нам непідробну радість і теплі почуття. Через подарунок можна передати не тільки свою ніжність і турботу, а й показати всю щирість своїх почуттів і переживань по відношенню до свого улюбленого або улюбленої, друга чи подруги, родича, знайомого, колезі по роботі або навіть начальнику. Не дивно, що колись у далекій Великобританії та пов’язаних з нею країн Британської співдружності, а саме в Канаді та Австралії, Новій Зеландії та на Самоа, Кірібаті і т. д. виникло це дивовижне свято, свято сюрпризів, свято подарунків, свято уваги і не байдужості.
Спочатку він називався абсолютно інтригуючою назвою - «Boxing day» і був, за даними проекту DilovaMova.com, не робочим днем. Невід’ємно зв’язувався з християнськими традиціями і відзначався на другий день після Різдва. Як правило, за цілком природних причин, тоді вчиняти благодійні подарунки мали більше можливостей саме забезпечені верстви суспільства: господарі підприємств, аристократи, купці і комерсанти. Подарунки відбувалися на адресу своїх підлеглих, слуг, робітників і прикажчиків, загалом всіх тих, хто на думку заможних людей не міг собі багато чого дозволити. У цьому виявлялася частина практичної реалізації загальнохристиянських цінностей, які сповідалися Церквою і були притаманні вищому світському і освіченому прошарку суспільства.
З часом ця традиція поширилася і на інші верстви суспільства, була підхоплена і розповсюдилася по всьому світу. У Біблії, в Діяннях Святих Апостолів, глава 20 вірш 35 написані слова самого Ісуса Христа, Який підкреслював, що блаженнее
давати, ніж брати. Це фундамент будь-яких здорових відносин. Дарувати подарунки не тільки приємно, але в цьому закладено сенс нашого життя, адже і життя дається як подарунок, якого ми зовсім не заслужили.
До вибору подарунка необхідно поставитися з особливою увагою. Дуже бажано врахувати загальний настрій святкової атмосфери. Зовсім не обов’язково дарувати дорогі подарунки, адже головне увага і турбота. Подарунок, який ви можете вибрати нехай буде несподіваним сюрпризом, в чимось корисним або просто приємним, головне зробити це від чистого серця. З Днем подарунків Вас, дорогі наші читачі!