31 травня, 2021

#ДляВасБатьки

 ПРИСТЕБНУТИ РЕМЕНІ БЕЗПЕКИ! АБО, ЯК ПЕРЕЖИТИ ПІДЛІТКОВИЙ ВІК

Ще вчора це було миле дитя, яке слухалося, вчилося, було активним… А сьогодні – напівдоросла колючка, яка сама не розуміє, що з нею коїться.
Емоційна нестабільність, фізіологічні зміни, тиск соціуму. Журналістка “Нової української школи” шукала відповіді, як усім легше пережити підлітковий вік – самим тінейджерам, їхнім батькам і вчителям.
ФІЗІОЛОГІЧНО-ЕМОЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКІВ
Психологи розрізняють такі вікові межі підлітків:
10-12 – молодші підлітки;
13-16 – підлітки;
17-19 – старші підлітки.
Однак, мозок людини росте і збільшується в об’ємі до 23-25 років. Ростуть нові нейрони, в яких закладаються пам’ять, мораль, відповідальність. Останнє, що формується в людській голові, – так звана префронтальна кора, лобна ділянка.
Завідувач кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії медико-психологічного факультету Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця Олег Чабан каже:
“Наш мозок росте ззаду наперед. Чим більший він ззаду, тим більше він тваринний, чим максимальний спереду – тим більше людський. Адже префронтальна кора – це стоп. Не все дозволено, навіть якщо в тебе є бажання. Це прийняття етичних норм, культурного, ментального аспектів – у чому ти живеш і за що ти відповідаєш.
Підлітковий – вік великих провокацій, коли дитина робить необдумані вчинки, експериментує з чимось, чого вона не розуміє, – з тими ж наркотиками, алкоголем, перший сексуальний досвід, незахищений секс”.
Для підлітків характерні емоційна нестабільність, безглузді вчинки. Вони емоційні, бо більш активна лімбічна система, яка реагує на драйви – їжу, секс, інші задоволення.
Нейропсихолог Ольга Орел каже, що в підлітковому віці рівень мислення стає іншим. “Це один із найбільших ривків у розвитку мозку. Посилюються зв’язки між півкулями. Це пов’язано з гормональними змінами. Когнітивно і інтелектуально дитина дуже сильно прогресує і навіть іноді, коли в дитини були певні проблеми в розвитку, вони можуть скомпенсуватися і підтягнутися”.
За словами підліткового психолога Тетяни Романової, тінейджери важко переживають фізіологічні зміни в організмі. “У підлітка бурлить гормональна система, організм росте, змінюється спосіб мислення, оцінка себе і навколишніх, оцінка батьків. Підліток має все це якось зібрати до купи і пережити цей період. Я раджу дорослим розповідати підлітку, що з ним відбувається і чому“.
БАТЬКИ В ЖИТТІ ПІДЛІТКА
Підлітковий психотерапевт Олена Сергеєва каже, що підлітки тестують світ – наскільки він витримає. Якщо в дітей найважливіші люди – батьки, то еволюційно підлітки розвертаються до ширшого соціуму і виходять з маленького кола сім’ї.
“Батьки теж мають змінити ставлення до дітей. Точніше – не змінити, а прийняти ці зміни. Адже змінюються потреби. Потреби підлітка полягають в тому, що він має розвинути свою ідентичність, побудувати соціальні стосунки. Великого значення набувають стосунки з однолітками, і підліток має побудувати нову систему стосунків із батьками”.
Батькам інколи слід звертатися до психологів самим, каже Тетяна Романова. Вони не хочуть аналізувати – де в них були прогалини з дитиною ще до підліткового віку.
За словами Олега Чабана, батьки часто до незрілої особистості, яким є підліток, раптом починають ставити жорсткі вимоги.
“Якщо дитина не має життєвого досвіду, а вона не має, а батьки не приклалися – багато чого виконували за дітей (наприклад, гроші бралися за потреби, відповідальності – жодної, у найкращому випадку – прибрати за собою; дурна ідея батьків: “вчитится – єдине, що від тебе вимагається”), тоді дитина не формується, має більше інстинктивну, ніж соціальну поведінку”.
Тетяна Романова додає: “Батьки часто вимагають у підлітка визначитися із професією. Це неможливо. Як і те, щоб він пам’ятав, що йому потрібно зробити, розумів їхні натяки. Підлітку не сказали “викини сміття” – він не здогадається. Це можна повторювати кожен день, і нічого немає в цьому страшного. Дитина в цей час занурена у свої думки”.
Важливо мати контакт із дітьми, а в підлітковому віці – особливо. Підлітку потрібна можливість бути різним і бути прийнятим у його суперечностях, агресії, непривабливих вчинках. Підліток має знати, що батьки не завжди будуть задоволені, але вони його завжди підтримають.
“Контакт передбачає не одностороннє звернення – я прийшов, я сказав, я старший, виконуй, – каже Олег Чабан. – Адже батьки не знають внутрішнього світу підлітків. Там можуть бути дуже складні переживання: перше кохання, несміливість, насміхання, конкуренція, цькування. Треба знати, що робиться. А значить – потрібно, щоб дитина була максимально з вами відкрита.
Ви повинні бути батьками і одночасно друзями, володіти її сленгом, говорити інколи її мовою, хоча б розуміти, до чого вона тягнеться і йде”.
Однак у тому, щоб бути дітям друзями, батькам варто бути обережними, каже Ольга Орел. “Добре, коли підліток сприймає батьків як батьків, а не друзів або каральний орган. Батьки – це опора, підтримка, люди з якими можна поділитися, але вони не намагаються повернути дитину до дитинства. Дозволяють сепаруватися”.
Саме в підлітковому віці відбувається відокремлення від батьків. Хлопчики й дівчатка по-різному відходять від батьків. І дуже важливо, як в цей момент поводять себе мами і тата.
“Сепарація – повноцінна, коли цього прагнуть і батьки, і діти. Діти цього прагнуть однозначно. Протест – це ознака, що дитина готова вилетіти з гнізда. І чим менше батьки готові до сепарації, тим дитина більше бунтує.
Є тати, які відсторонюються, а є ті, які надмірно опікуються донькою. Є мами, які прив’язаність до сина зберігають усе життя. Батьки мають займатися одне одним і залиште дитину в спокої. Дайте дитині розуміти, що ви тут, але зайняті собою”, – каже Тетяна Романова.
Проте мають бути межі, за які дитина вийти не може. “Дитина бунтує проти цих меж. Їй є, проти чого бунтувати. Вона починає тренуватися відстоювати свою думку, звявляти про свої потреби саме на цих межах. Вони в певний момент можуть стати для дитини опорою, коли раптом вона не може спертися на себе”, – зазначає Тетяна Романова.
Правила в сім’ї треба узгоджувати з дитиною, але їх не можна будувати на заборонах.
Часто батькам важко знайти правильне співвідношення між самостійністю і контролем. Тетяна Романова розповідає історію із практики:
“Звернулася мама трьох дітей. Її непокоїть поведінка старшого 16-річного сина. Він не ставить її до відома, не звертається, ігнорує… Вона йому “виносить” мозок, вони сваряться… Коли я запитала про процес сепарації – як він себе поводив, як вона себе, вона відповіла, що він років у 13 сказав: “Я дорослий і буду сам усе вирішувати, я за все відповідаю”. Вона ж сказала: “Ок, вирішуй”.
Проте в цій ситуації мамі варто було б сказати: “Так, ти думаєш, що дорослий. Ти можеш все вирішувати, але, будь ласка, знай – я твоя мама, я поряд. Якщо в тебе не буде щось виходити, якщо ти побачиш, що не справляєшся, то я підхоплю, підставлю плече і все буде добре”.
Інша справа, коли кажуть: “Я не бунтував у підлітковому віці” чи “Моя дитина не бунтувала”. За словами Тетяни Романової, це неприродно. Це значить, що в ранньому віці дитину поставили у вузькі межі – покараннями, залякуваннями, і що вона боїться вийти за ці межі і навіть бунтувати проти них. Тоді підлітковий вік проходить дуже гладко, але з тими межами людина йде далі. Говорити про успіх, досягнення, усвідомлення власних бажань, комунікацію, вдалі стосунки тоді не доводиться.
Батькам варто бути в житті дитини і звертати увагу на такі маркери:
Поведінка і стан дитини різко змінюються. Наприклад, вона перестає спілкуватися із друзями, уникає приємних активностей, постійно має поганий настрій, відсутність апетиту, проблеми зі сном, агресує, уникає виконання будь-яких правил.
Дитина рідко буває вдома, не ставить батьків до відома. Можливо, вона веде інше, невідоме, а подекуди й небезпечне життя.
Дитина взагалі не виходить із дому, і для неї комп’ютер стає головним. А коли ви намагаєтеся обмежити час, який вона проводить за комп’ютером, бачите агресію, істерію, виникає скандал.
Якщо в родині є близькість і довіра, то такі речі, як кажуть психологи, не трапляються.
ПІДЛІТКИ І ШКОЛА
Підлітки люблять тих учителів, з якими їм цікаво, і тих, хто до них ставиться з повагою, як до дорослих. Добре, коли в житті підлітка є вчитель, тренер чи керівник гуртка, який розуміє і може з ним поговорити. Але вчитель не повинен перейти межу, тобто втратити свою ієрархічну цінність.
Учителі повинні бути більше менторами, ніж моралізаторами, каже Олена Сергеєва. Вони мають тримати певні межі, не засуджувати, але встановлювати правила. Якщо вчитель не протиставляє себе підліткам, а готовий говорити з ними, то, як правило, підлітки до таких вчителів прихильні.
За словами Тетяни Романової, учитель може побачити більше, ніж батьки. “Батьки з дітьми зараз взагалі мало спілкуються через зайнятість. Часто – це “ти поїв?”, “у шапці?”. Учитель же може зауважити маркери, на які варто звернути увагу батькам чи психологу”.
Наприклад, булінг. Для дитини цькування – це хронічний стрес. А хронічний стрес впливає на експресію генів. Це небезпечно діє на гормональний стан. Постійно високий рівень кортизолу (гормон, що бере участь у розвитку стресових реакцій – ред.) призводить до того, що дитина розвивається іншим шляхом.
Підлітковий вік – соціальний, каже Олена Сергеєва. Змінюється фокус. На перший план виходять стосунки з однолітками. Соціальна популярність, те, що дітей приймають у свою групу – це стає важливим. У групах вони тестують людей і отримують інформацію про себе, пізнають себе через своїх однолітків.
“Якщо дитина фіксується в ролі аутсайдера, то це блокує її розвиток. Якщо в підлітка забагато фрустрації у соціальному полі, то це може мати руйнівні наслідки. Шкільний булінг дуже небезпечний, тому що дитина-жертва в подальшому житті може не адаптуватися. Адже всі сили підлітка тоді спрямовані не на розвиток, а на боротьбу з постійним стресом”.
Олег Чабан каже, що підлітків у школі потрібно вчити життя і відповідальності, а не просто давати знання. Знання без відповідальності – шлях у нікуди.
Ольга Головіна, “Нова українська школа”
“Часто буває, що вчителі стають каталізаторами булінгу. Наприклад, учні реагують на те, як учитель сприймає іншу дитину. Якщо вчитель каже: “Ти нічого не здатен зробити, ти постійно погано поводишся”, то діти відзеркалюють таке ставлення і починають вчиняти з цією дитиною як з такою, як каже вчитель”, – розповідає Ольга Орел.

Всесвітній День без тютюну

 

Під час експедицій Колумба індіанці дарували їм тютюнові листя, які використовувалися ними для куріння, жування, як лікарські препарати. Сам Колумб не оцінив цю рослину, а ось один з його моряків Родеріго де Перез привіз з експедиції звичку палити, після чого і став першою європейською жертвою тютюнопаління.

Всесвітня організація охорони здоров’я в 1988 році оголосила 31 травня Всесвітнім днем без тютюну (World No-Tobacco Day). Перед світовою спільнотою було поставлено завдання - домогтися того, щоб в XXI столітті проблема тютюнопаління зникла. XXI століття настало, але проблема не зникла. Боротьба з нікотином триває.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я в світі від причин, пов’язаних з курінням, щорічно передчасно вмирають більше, ніж від дорожньо-транспортних пригод, вживання наркотиків, або від СНІД.
Кинути палити нелегко. Відомо, що нікотин викликає сильну залежність, і всі ми знаємо людей, які спробували кинути, але всього лише через кілька місяців знову почали курити. Це є проблемою для всіх нас, і ми повинні нею займатися, тому що знаємо, що збільшення числа тих, хто кинув палити є ключовим елементом зниження прогнозованого тягаря викликаних тютюном смертей протягом найближчого двадцятиріччя.
Недавнє опитування в одній з великих країн, що розвиваються показало, що дві третини курців помилково вважають, що куріння спричиняє невеликий шкоду, або взагалі не робить її, деякі з них хочуть кинути палити і ще менше успішно кинули курити. В даний час більшість тих, хто успішно кинув палити, зробили це без будь-якої сторонньої допомоги. Але нам потрібно істотно підвищити рівень успішного припинення паління.
Сьогодні ми знаємо про існування успішних і затрато-ефективних методів лікування. Засоби заміщення нікотину, такі як нікотинова жувальна гумка, пластир, назальний спрей (аерозоль для носа) та інгалятори, а також не-нікотинові засоби, такі як бупропіон, можуть подвоїти шанси людей добитися успіху. Вони повинні стати більш широко доступні, а їхня вартість також повинна знижуватися, щоб курці в усіх країнах могли собі дозволити придбати їх.
Доброю новиною є те, що можна знайти істотні переваги для здоров’я, кинувши палити в будь-якому віці. Ті, хто кинув палити у віці 30-35 років, мають тривалість життя, як та, що у людей, які ніколи не палили.

30 травня, 2021

День жіночої емансипації (День емансіпе)

 

Цього дня в 1431 році була спалена на кострі Жанна Дарк. У 1932 році в той же день у Німеччині був прийнятий "Закон про юридичне становище жінок-чиновників". Невідомо точно, який з цих двох фактів став причиною того, що 30 травня відзначається як День жіночої емансипації або, як його ще також називають, День емансіпе.
Однією з найбільш легендарних і незаслужено забутих жінок була цариця-фараон Мааткара Хатшепсут. Вона одноосібно правила двадцять два роки, починаючи з 1525 (до н. е.) і до 1503 року., які безроздільно присвятила відродженню своєї держави.
У 1960 році в Шрі-Ланці главою уряду стала Сірімаво Бандаранаїке, а зараз жінки успішно керують такими державами, як Ірландія, Фінляндія, Філіппіни, Німеччина, Чилі. Перша дама-рабин на ім’я Селлі Ян Прісанд з’явилася в Америці в 1972 році. У 2008 році отримала звання і перша в історії США жінка-генерал - Енн Данвуді.
Грейс Мюррей Хоппер, яка народилася більше ста років тому в Нью-Йорку, стала Першою леді програмування. Завдяки її нестандартному мисленню світ отримав не тільки першу програму для ЕОМ, але і перший компілятор, першу мову програмування.
Сьогодні практично кожен п’ятий лауреат Нобелівської премії - жінка.
Не так давно, але вперше в столиці Об’єднаних Арабських Еміратів, місцевій жительці Собхі Якуб видали дозвіл на водіння таксі.

Найрозумніша жінка в світі на ім’я Даніела Сімідчіева, проживає в Болгарії. Її IQ досягає 200 балів, вона має п’ять ступенів магістра, виховує трьох дітей і виступає проти дискримінації - небажання роботодавців приймати на службу дуже розумних співробітників.

27 травня, 2021

#"Розмови"зВихованцями

Як подолати невпевненість і страхи перед ЗНО і іспитами.

При підготовці до важливого моменту в житті всі ми відчуваємо хвилювання, не виключенням є  ЗНО, чи інший іспит. Сьогодні я постараюсь надати тобі деякі поради, що допоможуть перебороти цей страх та зібратись перед іспитом.

1. Перемагаємо негативне мислення. Переживши деякі невдачі в минулому (не зміг вчасно зосередитись на контрольній, розгубився біля дошки, чи просто неправильно відповів на запитання вчителя і після цього отримав погану оцінку і почув, що хтось з однокласників посміявся над цим), ти починаєш думати, що і там, на іспиті «неправильно щось напишу», «не зберу до купи думки», «не згадаю вчасно» і т.д. Давайте із цим боротись! Невдачі з минулого ти маєш залишити в минулому. Те, що ти не встиг зосередитись на контрольній,  дає тобі змогу зрозуміти, що треба просто навчитись розслаблятись, щоб зібратись для завдання, згадати, що ти знаєш краще з перелічених завдань і розпочати роботу над ними. Потім поступово,  після їх виконання, перейдеш до інших на іспиті. Але для початку, займися самонавіюванням. Ми боїмося іспиту тому, що самі обираємо страх. Налаштуйся на позитивну хвилю: «Я розумний», «Я усе знаю», «Я готовий до іспиту», «Я складу ЗНО». Повторювати тричі на день перед дзеркалом. Адже ми притягуємо те, про що думаємо.

 2. Командна підготовка. Інколи в команді готуватись до іспиту краще і не так страшно. Заручися підтримкою друзів. Наприклад, оберіть деякі дні для спільного обговорення завдань. Будь впевненим у тому, що друзі тобі допоможуть. Обговори з однокласниками складні для тебе питання , поділись власними міркуваннями щодо цих завдань. Можливо хтось з команди донесе до тебе ту інформацію, яку ти не розумієш із слів вчителя.

3. Готуйся сам. Не відкладай підготовку до іспиту на потім. щоб не лише самонавіювання допомогло тобі його здати. І щоб мати моральне право заспокоювати себе так, як зазначено у одному з попередніх пунктів, варто усе ж вчитися. Часто ми нервуємо і боїмося іспиту, бо наша совість докоряє нам, що ми погано готуємося. Тому будь упевненим у собі та власних знаннях – сумлінно готуйся і будь переконаним, що зробив усе від тебе залежне.

4. Якщо дуже боїшся екзамену можна використати такий психологічний лайфхак «Уяви найстрашніше». Так-так, збулося усе, про що ти подумав. І що далі? Адже це точно не кінець світу. Життя буде продовжуватись. Продумай план «Б»: що ти робитимеш, якщо все-таки трапиться найгірше? Часто ми боїмося, бо не бачимо життя після іспиту. Сходи на консультацію до вчителя, поспілкуйся з ним особисто, поговори з батьками, що ти будеш робити в цьому випадку. Але вір, що це просто план, який тебе підтримує, насправді у тебе точно все вийде!

5. Відпочивай. Сон є дуже важливим. Якщо ти не висипаєшся, то твій страх стає ще дужчим, ти більше нервуєш і не можеш зосередитися на опановуванні матеріалу. Тобто усі відчайдушні зусилля вивчити якнайбільше є просто марними. Тому намагайся спати приблизно 8 годин, так ти зможеш прокидатися в хорошому гуморі, й іспит не здаватиметься таким страшним. Підбери собі музику яку ти спокійно можеш слухати, щоб заспокоїтись. Потім, коли почнеш нервувати на іспиті, згадай її і перенеси той настрій і відчуття спокою, щоб перебороти тривожність.

6. Знайди те, чого боїшся більше, ніж іспит. Це давній дідівський метод: «Клин клином вибивають». Може, у тебе не найкращі стосунки з батьками? Подумай, як це виправити. Чи ти посварився з другом? Зателефонуй і попроси зустрітися, чи просто поговори.. Життя не зупиняється навіть під час ЗНО. Іспити – це, безумовно, важливо, але не найважливіше в житті!

7. Деякі психологічні рекомендації для розслаблення перед іспитом:

– постав ноги так, щоб відчути стопою підлогу, подумай, що ти міцно стоїш на ногах. Можна опертися спиною до стіни і відчути, що і вона тебе підтримує, усвідом свою опору.

масаж зап’ястка між кісточками, що розділяють четвертий і п’ятий пальці, – це зона, яка відповідає за реакцію на стрес. Можете легенько промасажувати її.

– якщо ти знаєш, що можеш сильно хвилюватись і втратити зв’язок з реальністю, зроби собі “якір уваги” –кольорові шнурівки на кросівках, браслет, чи будь який інший яскравий предмет, подивившись на який, ти зможеш повернутися в “реальність”.

«дихання по квадрату» “– це одна з найпростіших психологічних методик швидкого заспокоєння. Потрібно пальцем однієї руки водити по долоні іншої, утворюючи квадрат. На вертикальних гранях уявного квадрату треба робити вдих/видих, а на горизонтальних паузи. Вдих – пауза – видих – пауза. Так треба повторювати хвилин з п’ять або поки не заспокоїшся. Таким чином людина починає контролювати своє дихання. Також тут роль грає і відчуття дотику– людина починає відчувати своє тіло.

позіхання – ще один чудовий спосіб позбутися напруги. А якщо ну зовсім не хочеться позіхати, то помасуй долонями ділянки між вухом та щокою.

8. Не приймай жодних заспокійливих ліків. Іноді так трусить перед іспитом, що складно ручку втримати. Але це зовсім не привід вживати заспокійливі. Вони подарують спокій на короткий проміжок часу, а потім ти себе почуватимеш сонним і не зможеш сконцентруватися. Тому шкоди може бути більше, ніж користі!

9. Проведи вечір перед іспитом у сімейному колі. Розслабся і насолодися атмосферою цього вечора, забудь про стрес, залюбки смійся та жартуй і вже нічого не повторюй. Ти маєш бути впевненим у власних силах на іспиті, а для цього дозволь власному мозку розкласти всю отриману інформацію по поличках.

10. У день іспиту обов’язково поснідай. Звісно, через переживання шматок може не лізти у горло, але поїсти треба. Правильний сніданок забезпечить тобі заряд бадьорості. Це може бути вівсянка, мюслі, омлет. А от від кави потрібно відмовитись – вона дає лише короткотривалий ефект бадьорості. Краще випий чай із цукром та лимоном.

І на сам кінець хочу побажати: вір в себе та свої можливості та не забувай, що успіх приходить до тих, хто чітко бачить свої цілі і готовий рухатися до їх досягнення.

Ні пуху, ні пера!

Джерело


25 травня, 2021

День філолога

 

Філологія одна з найцікавіших наук, яка включає в себе цілу сукупність наукових напрямків, що вивчають нашу багату культурну спадщину, виражену як в літературній творчості, так і в мовній культурі. Ця велика область знань, дозволяє професійно проводити аналіз письмових текстів, спираючись на основу їх змістовної частини, стилістичної і мовної конструкції, встановлюючи з високою точністю унікальну історію і сутність особливої духовної культури даного суспільства.
Любов до слова, а саме такий сенс в перекладі з давньо-грецької означає поняття філологія, стало хорошим фундаментом для багатьох випускників та викладачів філологічних факультетів. Саме випускники цих факультетів є одними з найбільших щірих поціновувачів духовної культури і літературної творчості у всьому світі.
Своє професійне свято - День філолога, за даними проекту DilovaMova.com, вони відзначають 25-го травня, слідом за Днем слов’янської писемності і культури. День філологів давно перейшов кордони багатьох держав і по праву його вже можна назвати міжнародним професійним святом фахівців, які представляють ті науки і напрямки, які в своїй сукупності об’єднує філологія. Лінгвісти і літературознавці, вчителі та викладачі в галузі літератури і мови, бібліотекарі та перекладачі й усі, хто пов’язав свою освіту і професійну діяльність з філологією - це надзвичайний колір будь-якої нації. Вони щодня стоять на варті наших культурних і духовних цінностей, не дозволяючи неуцтву проникати і пускати своє коріння в середовищі нашого підростаючого покоління, допомагають сучасному суспільству зберігати актуальні знання, протидіючи плутанині і втрати смислових зв’язків нашої власної культурної традиції.
У День філолога ми приєднуємося до всіх привітань, які йдуть на адресу всіх наших фахівців! Бажаємо Вам успіхів і здоров’я, радості та щастя! Ваша робота і Ваші зусилля відкривають для нас нові горизонти, служать зразковим прикладом глибоких пізнань для нас і наших нащадків, збагачують і надають особливу яскравість для всього нашого суспільного життя! З професійним святом Вас!


День зниклих безвісти дітей

 

Щорічно у всьому світі відбувається безліч трагедій, в тому числі зникнення дітей. Коли безвісти пропадають діти, надії на те, що вдасться встановити їх подальше місцезнаходження або долю, залишається дуже мало. Це багато в чому є тяжким ударом для рідних і близьких, але ще більшою загрозою для постраждалих дітей.
Причини зникнення дітей можуть бути самими різними. Одні, розчарувавшись и обставинах, що склалися, самі йдуть з дому, інших дітей викрадають зловмисники. Чи можна уникнути подібних трагедій?
У групі ризику знаходяться не тільки підлітки і маленькі діти, пропадають іноді і немовлята. Статистика показує, що щорічно, наприклад в США пропадають близько 460 000 дітей, у Німеччині ця цифра становить близько 100 000 дітей, у Канаді щорічно пропадають до 40 тисяч, у Великобританії - до 140 000, а в Індії ця цифра становить 70 тисяч дітей і підлітків.
Значну частину дітей все ж знаходять і повертають додому. Однак деякі так ніколи і не повертаються. Вони можуть стати жертвами вбивства, работоргівлі або бути викраденими для інших кримінальних цілей.
Для вираження солідарності зі зниклими дітьми та їхніми родинами, для підтримки їх у цій трагічній ситуації, європейським співтовариством був створений Міжнародний день зниклих безвісті дітей. Він відзначається щорічно з 2002 року за підтримки Європейської федерації з розшуку зниклих і опинилися жертвами сексуальної експлуатації дітей - 25 травня.
Ініціатива проведення цього Дня виникла спочатку в США: 25 мая, 1979 року народження, після занять в школі не повернувся додому шестирічний хлопчик на ім’я Евіан Пейтс. За пошук дитини взялася не тільки поліція і місцева громада. Звістка про трагедію не залишила байдужим все американське суспільство, але знайти хлопчика так і не вдалося. Минуло чотири роки після цієї трагедії і президент США Рональд Рейган оголосив 25 травня Національним днем зниклих безвісті дітей.
У 1984 році в США організували Національний Центр пошуку зниклих безвісті дітей. У 1997 році, так само з ініціативи США, був створений Міжнародний центр пошуку зниклих безвісті дітей, а також дітей, які стали жертвами експлуатації - International Center for Missing and Exploited Children (ICMEC).
Спільні зусилля широкої громадськості значно збільшують шанси на те, що вдасться встановити обставини пропажі і місцезнаходження зниклої дитини, своєчасно надати допомогу, попередити розвиток ще більшої трагедії, якщо це можливо.

Будьмо пильні!



24 травня, 2021

#ДляВасБатьки

 ЯК БАТЬКАМ УНИКНУТИ ТИСКУ НА ПІДЛІТКІВ

Про те, який тиск відчувають сучасні підлітки, багато сказано й написано. Однак засоби масової інформації при цьому фокусуються на досягненнях підлітків. Батьки, прагнучи, щоб їхні діти багато чого досягли в житті, віддають їх у спортивні секції, наймають їм репетиторів тощо. Це може викликати в дитини неабиякий стрес. Психологи й медики озвучують тривожну статистику, згідно з якою підлітки дедалі частіше використовують лікарські препарати й стимулятори, щоб упоратися з таким щільним графіком.
Однак інша група підлітків реагує на стрес в інший, менш очевидний спосіб. Ідеться про підлітків, які виділяють час для телебачення, комп'ютерних ігор, соціальних мереж і спілкування з друзями, але не знаходять його для навчання. Багато з них виконує лише мінімальні вимоги, щоб переходити з класу в клас, і постійно має проблеми з навчанням. Цим вони шокують своїх батьків.
На перший погляд, такі підлітки здаються незворушними, створюючи враження, ніби школа на них абсолютно не впливає. Але насправді описана поведінка є реакцією підлітків на стрес. Зовнішній вигляд оманливий: такі підлітки не просто ліниві – на них тиснуть громадські вимоги, яких вони не можуть виконати, а тому побоюються. Відтак, відчуваючи тиск і нездатність упоратися з ним, підлітки вважають за краще відмовитися від боротьби.
Багато батьків стверджує, що їхні підлітки просто ліниві. Однак насправді значна кількість підлітків хотіли б краще вчитися в школі. На перший погляд, небажання вчитися пояснюється звичайнісінькими лінощами, але, поглянувши глибше, зможемо виявити в підлітку багато суперечливих якостей. Часто підліток хоче досягти успіху в навчанні, але зазнає невдачі й відмовляється від подальших спроб навчатися краще. Батькам украй важливо зрозуміти: брак старанності під час навчання ще не означає, що підліток повністю втратив мотивацію. Насправді він переживає складні почуття, бо його старання досі не мали бажаного результату.
Такі підлітки схвильовані своїм майбутнім та успішністю у навчанні. Однак у свої 13, 15 або 16 років вони вже переймаються, що не зможуть виправдати очікування батьків, учителів або суспільства. Це занепокоєння вони приховують за стіною з видимої байдужості, яку побудували, щоб захистити себе від критики. Ви можете відчути це в таких типових фразах підлітка: «Іспити не показують мій реальний рівень інтелекту, не допомагають навчатися. Так навіщо мені до них готуватися?» або «Я не збираюся ставати ботаном, у якого зовсім немає особистого життя».
Сучасним підліткам у школі ведеться набагато складніше, ніж їхнім батькам. Незалежно від якості освіти в тій чи іншій школі, у наш час підлітки докладають набагато більше зусиль, ніж їхні однолітки раніше. Упродовж останніх двадцяти років термін шкільного навчання зріс із десяти до дванадцяти років, також збільшилася кількість позакласних заходів. Іншими словами, дітей ще зі школи готують до щільного навчального графіка, який чекає на них в університеті. Водночас вони мають друзів і віртуальний світ, яким охоче присвячують свій вільний час.
Щоб дати раду значному обсягу навчальних і позашкільних занять, підліток потребує організаційних навичок. Але мозок дитини в наш час не розвивається швидше, ніж досі. На підлітковому етапі у підлітків усе ще формується здатність фокусуватися, звертати увагу на деталі і планувати. Тому не дивно, що вони часто не виконують своїх навчальних обов'язків. Особливо це стосується юнаків. Статистика свідчить, що кількість юнаків, які вступають у заклади вищої освіти, скорочується порівняно з дівчатами. Останні також виявляють вищу успішність у старших класах школи й у ВНЗ. Юнаки частіше, ніж дівчата, страждають від розладів навчання й поведінки (таких як, наприклад, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю).
Батьки хлопчиків-підлітків докладають величезних зусиль, намагаючись мотивувати своїх дітей до навчання. Вони щовечора контролюють, як їх дитина вчить уроки. І це тільки збільшує напругу і послаблює мотивацію підлітка.
Батьки встановлюють для своїх синів нереалістичні стандарти, вірячи, що коли ті будуть їм відповідати, то зможуть вступити у престижний заклад. Батьки часом просять підлітка або погрожують йому. Іноді вони навіть самі виконують завдання за сина. Незважаючи на те, що все це вони роблять із кращих міркувань, їх тривога і страх тільки погіршують ситуацію, яку вони намагаються виправити.

Щоб уникнути цього, перш за все, необхідно менше тиснути на підлітків і давати їм більше часу для вирішення проблем.