Типи толерантності в сучасному суспільстві
На початку XXI ст. проблема толерантності набула особливої актуальності у
зв'язку із процесом глобалізації, що зіштовхує релігійні, національні й етнічні
ідентичності різних культур і
народів. Формування громадянського суспільства неможливе без відповідного
усвідомлення фундаментальних цінностей демократії.
Однією з основних таких цінностей є
цінність толерантності. Проблема толерантності сьогодні — одна з
центральних проблем як глобального, так і національного порядку.
Толерантність — це терпимість до чужих думок,
вірувань, поведінки. Це повага або визнання рівності інших, відмова від
домінування чи насильства. Інакше кажучи, постійні, цілеспрямовані зусилля для
створення такого інформаційного поля, яке б культивувало в людині й суспільстві
настанову на самообмеження, злагоду та співробітництво, на емоційну мобілізацію
на злагоду культур.

• вікова толерантність — неупередженість до апріорних «недоліків»
людини, пов'язаних з її віком. Вікова толерантність цілком може поєднуватися із
прийнятою у багатьох культурах повагою до осіб похилого віку;
• освітня толерантність. Очевидно, що даний тип толерантності має
відношення до побутової сфери і не пов'язаний з обговорюваним питанням, де
рівень освіти суб'єктів права є вирішальним чинником;
• міжнаціональна толерантність — ставлення до представників різних
націй, неприпустимість перенесення недоліків і негативних вчинків окремих
представників національності на інших людей, ставитися до будь-якої людини з
позиції «презумпції національної невинності»;
• расова толерантність — відсутність упереджень до представників
іншої раси;
• релігійна толерантність — ставлення до догматів різних конфесій,
до релігійності з боку представників різних конфесіональних груп;
• географічна толерантність — неупередженість до жителів невеликих
або провінційних міст, сіл та інших регіоні з боку столичних жителів, і навпаки;
• міжкласова толерантність — терпиме ставлення до представників
різних майнових шарів — багатих до бідних, бідних до багатих;
• фізіологічна толерантність — ставлення до хворих, інвалідів,
фізично неповноцінних, осіб із зовнішніми недоліками тощо;
• політична толерантність — ставлення до діяльності різних партій і об'єднань, висловлювань їх членів.

Рівні існування толерантності, можна виділити
такі:
— цивілізаційний. Толерантність цивілізаційна (або соціокультурна)
передбачає ненасильство у контактах різних культурних світів (цивілізацій). Тому
соціокультурний (цивілізаційний) вимір толерантності, як найзагальніший рівень
її існування, є умовою творчого розвитку «культури світу» (термін ЮНЕСКО) у
сучасності;
— міжнародний (міждержавний). Толерантність у міжнародних
відносинах є прямою умовою співпраці й мирного співіснування держав
незалежно від їхніх розмірів, економічного розвитку, етнічної чи релігійної
приналежності їхнього населення;
— етнічний. Етнічна толерантність є основним засобом досягнення
гармонії національних відносин у мультинаціональних суспільствах, тому що
базується на визнанні того факту, що за відмінностями криється суттєва
подібність;
— соціальний. Соціальна толерантність, яку можна визначити як ненасильницьке,
поважне ставлення до різних соціальних груп, є гармонізацією відносин у
суспільстві;
— індивідуальний. На індивідуальному рівні толерантність є
доброчинністю, тобто нормою поведінки відповідальної особистості. Толерантність
стосовно людей, які відрізняються від нас своїми поглядами і звичками, вимагає
розуміння того, що істина не може бути простою, що вона багатогранна і що
існують інші погляди. Саме цей рівень існування толерантної свідомості виступає
фундаментом будь-якої терпимості в суспільстві.
На міжнародному рівні до
толерантності належить взаємна пошана різних культур і традицій.
Наприклад, було б неправомірним стилізувати
під європейські культури або американський спосіб життя весь розвиток цивілізації
і девальвувати всі форми, що відхиляються, скажімо, від європейських, оголошувати
їх примітивними, варварськими і нерозвиненими.
Визнання самоцінності інших культур
полегшується, якщо увага спрямована не тільки на розділяючу основу, але й на об'єднуючий
фактор, на загальнолюдські позиції: готовність
допомагати, нести цивілізованість і чесність, словом те, що не лише на християнському
Заході, але й у різних суспільствах в різних епохах завжди визнавалося як етичні цінності.
Немає коментарів:
Дописати коментар